- долічити
- —————————————————————————————долічи́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
долічити
Смотреть что такое "долічити" в других словарях:
долічити — див. долічувати … Український тлумачний словник
долічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до долічити … Український тлумачний словник
долічувати — ую, уєш, недок., долічи/ти, лічу/, лі/чиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що небудь; лічити до якогось числа … Український тлумачний словник
пода˫ати — ПОДА|˫АТИ (233), Ю, ѤТЬ гл. 1.Вручать; давать, подавать, подносить: гл҃а томѹ блаженыи… иди и носи ѥлико ти на трѣбѹ кънѧзю и сѹщиимъ съ нимь. и ѥще же и братии подаи ѿ нѥ||гоже пиють. се бо бл҃гословлѥниѥ б҃иѥ ѥсть. ЖФП XII, 54а–б; вижю ѥго… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
быти — (>50000), ѤСМЬ, ѤСТЬ (в соч. с отрицанием не НѢСМЬ, НѢСТЬ); 3 л. мн. ч. СОУТЬ; 3 л. ед. ч. имперфекта БѦШЕ; 3 л. ед. ч. аориста БЫ и БѢ гл. I. Как самостоятельный гл. 1.Существовать; иметься: дъва разбо˫а ѥсте. ѥдинъ иже съвлачить съ оубогааго … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
дати — ДА|ТИ (>3000), МЬ, СТЬ гл. 1. Дать (давать) в руки, вручить: <ѹзьр>ѣ нища нага и печѩльна. и съвлъкъ сѩ дасть <ѥмѹ> одеждю свою. Изб 1076, 269; повелѣ нали˫ати вина юже ношаше викию и дати ѥмѹ. ЖФП XII, 51б; съньмъ прьстень съ рѹкы … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
